Методологічні засади нормопроєктування у контексті адаптації до права Європейського Союзу

Abstract

Викладено наукові висновки, згідно з якими національна практика нормопроєктування визнана неефективною та такою, що характеризується низкою системних вад значно знижують якість правотворчої діяльності та спрямовують її всупереч підходам, закладеним у документах ЄС зі здійснення юридичного проєктування. Наведено аргументи на користь інтеграції у методологічну основу нормопроєктування кроссекторальних принципів і «горизонтальних» цілей, які фокусуються на досягненні суспільно корисного результату, не допускаючи диспропорцій у державній політиці. Обґрунтовано наукові підходи до формування нових та істотного оновлення наявних методів і засобів нормопроєктування із використанням принципів і правил, що формують основу системи «кращого регулювання» ЄС як методологічної основи організації та здійснення правотворчої діяльності. Для науковців, викладачів, аспірантів, студентів юридичних і економічних спеціальностей закладів вищої освіти, юристів-практиків, працівників органів державної влади і місцевого самоврядування.