Abstract:
У статті проаналізовано питання, що виникають у процесі застосування корпоративного договору як інструмента удосконалення процесів корпоративного управління. Мета статті полягає у визначенні сутності та правової природи корпоративного договору, його ролі як правового засобу в механізмі корпоративного управління задля підвищення рівня організації корпоративних правовідносин і сприяння ефективності функціонування корпоративних організацій. Проаналізовано принцип свободи корпоративного договору, його предмет, визначено умови, які законодавством заборонено включати до корпоративного договору. Доведено, що корпоративний договір здебільшого слугує джерелом додаткових обов’язків учасників корпоративних організацій, обмежує свободу здійснення корпоративних прав, тому доцільно розглядати умови корпоративного договору не тільки як групи корпоративних прав, а й одночасно як обов’язки. Корпоративні права (обов’язки), які становлять предмет корпоративного договору, запропоновано розподілити за такими критеріями, як зміст і спрямованість, а саме: 1) корпоративні права (обов’язки) щодо участі в управлінні товариством; 2) корпоративні права (обов’язки) щодо придбання та/або відчуження часток (акцій) у статутному капіталі (її частини) за певною ціною або при настанні певних обставин або утримання від відчуження часток (акцій) до їх настання; 3) корпоративні права (обов’язки) щодо вчинення дій, пов’язаних із припиненням товариства як суб’єкта права або виділом із нього нового товариства. Аргументовано, що корпоративний договір є правовим засобом організації відносин між суб’єктами господарювання, тобто безпосередньо самим товариством, а також іншими учасниками корпоративних відносин як виду господарських відносин – засновниками, учасниками, третіми особами. Обґрунтовано, що корпоративний договір за правовою природою є господарсько-правовим, в якому знайшло відображення поєднання організаційних і майнових елементів, що притаманно господарським договорам, а саме – він є регулятором прав та обов’язків, які виникають у взаємопов’язаних і взаємообумовлених організаційно-господарських і майново-господарських відносинах, що існують у нерозривній єдності. Виокремлено переваги корпоративного договору та його значення у системі оптимально якісного управління акціонерним товариством, товариствами з обмеженою та додатковою відповідальністю. На підставі проведеного дослідження зроблено висновок, що корпоративний договір можна розглядати як: 1) інститут господарського права, тобто сукупність господарсько-правових норм, які регулюють відносини у сфері укладення, виконання та припинення корпоративного договору, 2) правовий засіб (інструмент) у механізмі корпоративного управління, що слугує способом саморегулювання прав та обов’язків сторін корпоративного договору; 3) локальний акт, одне з головних джерел регулювання, хоча ненормативного характеру, але таких, які встановлюють правила поведінки, розраховані на неодноразове застосування учасниками корпоративної організації та завданням яких є конструювання внутрішньої структури корпоративної організації.
