Господарська правосуб’єктність акціонерних товариств

Abstract

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.04 – господарське право; господарське процесуальне право (081 – Право). – Державна установа «Інститут економіко-правових досліджень Національної академії наук України» НАН України, Київ, 2020. Дисертація є самостійною завершеною науковою працею, у якій наведено теоретичне узагальнення і запропоновано вирішення важливої наукової проблеми шляхом розроблення цілісної, науково обгрунтованої концепції господарської правосуб’єктності АТ, поглиблення наукових знань щодо сутності, структури, особливостей реалізації, механізмів виникнення та припинення. У дисертації досліджено історико-правові передумови формування господарської правосуб’єктності акціонерних товариств. Встановлено, що уявлення про правосуб'єктність АТ еволюціонувало за розумінням суті самого АТ. Узагальнено тенденції формування в Україні господарської правосуб’єктності АТ в останні роки, а саме: трансформація форм участі АТ у сфері господарювання; зміна підстав та характеру реалізації господарської правосуб'єктності АТ; поява АТ з незвичною структурою та організацією управління, що вимагає вирішення питання про те, хто і на яких підставах може реалізовувати господарську правосуб’єктність таких організацій. Запропоновано визначення поняття господарської правосуб’єктності АТ як передбаченої нормами права здатності АТ бути учасниками господарських відносин, а саме, брати участь у правовідносинах, що виникають у сфері господарювання, шляхом реалізації господарської компетенції та набутих суб`єктивних господарських прав і юридичних обов`язків. Додатково аргументовано структуризацію господарської правосуб’єктності АТ, яка включає в якості її елементів господарську компетенцію і господарську правоздатність. Конкретизовано елементи юридичного складу, що є підставою виникнення господарської правосуб’єктності при заснуванні АТ. Обґрунтовано, що господарська правосуб’єктність при створенні АТ шляхом його заснування виникає після реєстрації НКЦПФР звіту про результати приватного розміщення акцій та видачі свідоцтва про реєстрацію випуску акцій. Уточнено визначення поняття легітимації АТ як проходження юридичних процедур, спрямованих на поетапне підтвердження законності входження АТ до сфери господарювання, набуття ним господарської правосуб’єктності, необхідної для законного здійснення господарської діяльності, і введення до господарського обігу акцій, емітованих товариством. Конкретизовано загальні умови легітимації, обов’язкові для будь-якого АТ та особливі умови легітимації, встановлені для АТ, які здійснюють певні види господарської діяльності. Запропоновано визначення поняття формування статутного капіталу АТ як внесення матеріальних та нематеріальних внесків до складу майна АТ шляхом оплати першими власниками акцій, які розміщуються при заснуванні АТ або при збільшенні його статутного капіталу. Обґрунтовано, що відносини, які виникають між засновниками до державної реєстрації АТ з приводу виникнення, зміни, реалізації або припинення прав, що засвідчуються акціями створюваного товариства, є корпоративними. Обґрунтовано визнання засновниками АТ тільки тих суб’єктів, які на підставі юридичних норм можуть бути учасниками правовідносин по заснуванню АТ – носіями засновницьких прав і формалізували своє засновницьке волевиявлення. Доопрацьовано положення щодо господарсько-правової природи корпоративних відносин між акціонерами та АТ. Обґрунтовано можливі наслідки конфлікту інтересів акціонерів та АТ з урахуванням впливу таких наслідків на господарську правосуб’єктність товариства. Аргументовано, що в основу подолання суперечностей, які призводять до конфлікту інтересів і впливають на господарську правосуб’єктність АТ, має бути покладено принцип: держава в особі уповноважених органів повинна прагнути того, щоб дотримання інтересів учасників корпоративних відносин, а також загальногосподарського інтересу було вигідним кожному носію інтересу – і акціонерам, як власникам корпоративних прав, і АТ, і його посадовим особам. Запропоновано основні правові засоби забезпечення впровадження та реалізації принципу подолання суперечностей, які призводять до конфлікту інтересів і впливають на господарську правосуб’єктність АТ. Визначено поняття та ознаки господарської компетенції, а також поняття «реалізація господарської компетенції». Запропоновано визначення поняття форми реалізації господарської компетенції АТ як зовнішнього прояву діяльності АТ по здійсненню господарських прав і виконанню господарських обов’язків, визначених законодавством та статутом товариства. Здійснено класифікацію форм реалізації господарської компетенції АТ. Уточнено визначення поняття органу АТ як організаційно відокремленої та структурно оформленої частини АТ, яка формується у визначеному законом і статутом товариства порядку із фізичних осіб, наділена повноваженнями, необхідними для реалізації господарської компетенції АТ, і через яку формується та/або реалізується воля АТ як суб’єкта господарського права. Запропоновано порядок передачі повноважень виконавчого органу АТ іншій господарській організації (управляючій компанії). Доопрацьовано положення щодо системи органів АТ шляхом відмови від формування в АТ ревізійної комісії (ревізора), і віднесення перевірки фінансово-господарської діяльності АТ до компетенції утвореного наглядовою радою комітету з питань аудиту. Обґрунтувано відмову від визнання органами АТ так званих «допоміжних органів» (лічильної комісії, президії загальних зборів, секретаріату наглядової ради тощо), які не беруть участі у реалізації господарської компетенції АТ, а тільки виконують функції по технічному забезпеченню роботи органів АТ: збір бюлетенів під час голосування, підготовку приміщень для проведення засідань відповідного органу тощо. Удосконалено положення щодо органів АТ, які здійснюють функції по реалізації господарських прав і виконанню господарських обов’язків товариства, шляхом: заборони таким органам вступати у господарські відносини в якості самостійних учасників таких відносин; віднесення до суб’єктів, які виконують функції органів АТ, учасників загальних зборів АТ, а також посадових осіб товариства; визнання осіб, які виконують функції органів АТ, суб’єктами відносин з реалізації господарських прав та обов’язків товариства. Обґрунтовано визнання правовідносин, що виникають у процесі корпоративного управління між АТ і суб’єктами, які виконують функції його органів, корпоративними, а також розширення переліку встановлених ГК України учасників відносин у сфері господарювання через доповнення його посадовими особами органів господарської організації. Уточнено визначення поняття актів органів АТ як форми реалізації господарської компетенції АТ шляхом прийняття уповноваженими органами товариства рішень, затвердження внутрішніх документів, вчинення дій, які мають офіційний характер, документально оформлені, виражають волю АТ щодо здійснення господарських прав і виконання господарських обов’язків, визначених законодавством і статутом товариства. Уточнено основні ознаки актів органів АТ. Обгрунтовано, що суб’єкти, які набули статусу посадової особи і виконують функції органу АТ, здійснюють свої повноваження у сфері управлінської діяльності в межах корпоративних, а не трудових правовідносин. Обґрунтовано, що вибір конкретної форми реалізації господарської правосуб’єктності АТ у сфері організаційно-господарських відносин, як правило, визначається вимогами імперативних норм господарського законодавства та характером організаційно-господарського зобов’язання, стороною якого є товариство. Уточнено положення щодо реалізації господарської правосуб’єктності АТ у сфері організаційно-господарських: 1) в організаційно-господарських відносинах, учасником яких має бути одночасно суб’єкт господарювання і суб’єкт організаційно-господарських повноважень, АТ може реалізовувати господарську правосуб’єктність, маючи статус суб’єкта господарювання або суб’єкта організаційно-господарських повноважень; 2) при реалізації господарської правосуб’єктності у сфері організаційно-господарських в якості суб’єкта господарювання АТ не зазнає владного впливу суб’єкта організаційно-господарських повноважень, а права та обов’язки товариства і суб'єкта організаційно-господарських повноважень не протиставляються, а кореспондуються. Запропоновано удосконалення положень щодо реалізації господарської правосуб’єктності АТ у сфері господарсько-виробничих відносин з використанням господарських договорів шляхом встановлення для АТ обов’язку оприлюднювати на власному веб-сайті інформації про кожен значний правочин, вчинений на підставі рішення про попереднє надання згоди на вчинення значних правочинів. Уточнено, що реалізація господарської правосуб’єктності АТ у сфері внутрішньогосподарських відносин здійснюється через самостійне визначення товариством своєї організаційної структури, створення структурних підрозділів, наділення їх господарською компетенцією для виконання покладених на них функцій, забезпечення взаємодії АТ з утвореними підрозділами, а також між самими підрозділами товариства. Конкретизовано ознаки структурного підрозділу АТ. Запропоновано визначення поняття делегітимації АТ як проходження юридичних процедур, спрямованих на виведення з господарського обігу акцій, емітованих товариством, припинення господарської правосуб’єктності АТ і його існування як суб’єкта господарського права. Запропоновано визначення припинення господарської правосуб’єктності АТ шляхом реорганізації як процедури, змістом якої є юридичний склад, що охоплює послідовні юридичні факти, і має наслідком припинення існування АТ як суб’єкта господарського права і передачі у порядку правонаступництва всього майна, прав та обов’язків товариства іншим підприємницьким товариствам – правонаступникам. Уточнено ознаки реорганізації АТ. Удосконалено положення щодо припинення господарської правосуб’єктності АТ внаслідок банкрутства шляхом конкретизації напрямів подальшого розвитку його правового регулювання. Результати дисертаційного дослідження становлять науково-теоретичний та практичний інтерес і можуть бути використані в науково-дослідній сфері, у правотворчій та правозастосовній діяльності, а також в освітньому процесі. Сформульовані за наслідками наукового дослідження положення наукової новизни та всі результати роботи отримані на підставі особистого вивчення та аналізу спеціальної літератури, нормативно-правових актів, судової практики, інших матеріалів практики.